Віртуальна екскурсія "Церкви мого міста"

Панорами екскурсій можна подивитись за посиланнями

Спасо-Нерукотворного Образу собор (церков Голубицького)

В жовтні 1888 року на залізниці в 27 км від міста Зміїв ( Харківська область) відбулась важлива історична подія, яка мала вплив на подальшу долю м. Павлограда. 17 жовтня зазнав аварі імператорський потяг, в якому вся сім'я імператора поверталась з Криму до Санкт- Петербурга. В столовому вагоні потяга знаходилась ікона Нерукотворного спаса, яка чудом вціліла під час аварії.

В цей час у Павлограді мешкав 73 річний купець Які Федорович Голубицький, який активно займався громадською діяльністю та благодійністю.

Яків Федорович був переконаним анархістом, а чудове спасіння царської родини справило на нього величезне враження.

Після цих подій Яків Федорович прийняв рішення побудувати в Павлограді собор на честь Образу Нерукотворного Спаса. В цей час у Павлограді була лише одна церков – Свято – Вознесенський собор ( на центральній площі міста, яка була знищена більшовиками в 1936 році). Але ця церков мала невелику площу та не могла вмістити всіх охочих, тому Я.Ф. Голубицький вирішив побудувати собор в 400 метрах від Вознесенського.

Фундамент собору було зведено у формі хреста в 1898 році в день народження Якова Федоровича Голубицького при губернаторі Шлеппе. Будівництво храму тривало довгих 10 років. Складність полягала в тому, що на цьому місці було розташовано озеро, а його осушення потребувало великої кількості землі.

Що стосується подальшої історії собору, то даних про собор в першій половині ХХ ст. не збереглося. Відомо, що в 30 – ті рр. ХХ ст. храм було зачинено. А на початку Другої світової війни він був відкритий німецькими окупантами.

В 1961 році радянська влада перетворила собор на спортивний зал для дитячої спортивної школи ( виписка з протоколу № 7 від 17.05.1961 року засідання Ради з питань російської православної церкви)

В 70 – х рр. радянська влада вирішила, що дитячій спортивній школі заважають поховання сім'ї Голубицьких та прийняла рішення про перепоховання їх на міському цвинтарі.
Лише в 1991 році собор було повернуто православній церкві

Спасо-Нерукотворного Образу кафедральниц собор є пам’ятником архітерктури місцевого значення ( охоронний номер 175).
У 1991 році в Павлограді зародилася благочестива традиція: в день храмового свята Успіння Божої Матері духовенство і віруючі після закінчення урочистого богослужіння від Свято-Успенського храму (колишнього цвинтарного) йдуть хресним ходом по місту до Спасо-Нерукотворного Образу кафедрального собору.

У соборі зберігаються частки мощей святих угодників Божих і копія Чудотворної Почаївської ікони Божої Матері,облаштований куточок пам'яті, де перебуває «Книга Пам'яті» з іменами загиблих шахтарів, учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, воїнів-інтернаціоналістів, а також «Книга Пам'яті» загиблих у німецько-радянській війні.

Свято-Успенський храм було побудовано в 1896 році на кошти міських жителів. В 30 – т і рр. ХХ ст. храм було зачинено та перетворено на зерносховище. Відкрито храм було в 1943 році.